ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Авторитет (від лат. Autoritas – вплив, влада) – 1) вплив індивіда, заснований на займаному ним положенні, посаді, статусі тощо; 2) визнання за індивідом права на прийняття відповідального рішення в умовах спільної діяльності.

Агресія (від лат. Аggredi - нападати) – індивідуальна або колективна поведінка, дія, спрямована на нанесення фізичної або психологічної шкоди, збитку або на знищення іншої людини або групи людей. У значній частині випадків агресія виникає як реакція суб'єкта на фрустрацію і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті тощо.

Адаптація – це процес і результат пристосування до умов соціального середовища з метою реалізації потреб.

Арт-терапія - метод психотерапії, який використовує для лікування та психокорекції художні прийоми і творчість, такі як малювання, ліплення, музика, малюнок, кінофільми, книги, акторська майстерність, створення історій та багато іншого. Арт-терапія поєднує традиційні теорії і техніки психотерапії з розумінням психологічних аспектів творчого процесу, особливо тих частин художнього матеріалу, які викликають емоції.

Базальна тривога - термін і основне поняття теорії особистості К. Хорні, означає переживання дитиною почуття ізоляції і безпорадності при недостатній про неї турботі з боку дорослих. Виникає, імовірно, в результаті втрати дитиною необхідного їй відчуття безпеки. Основними компонентами структури особистості визнаються стратегії, які індивід виробляє в подальшому для подолання базальної тривоги.

Біхевіоризм (від англ. Behaviour - «поведінка») - напрям у психології та інших наукових дисциплінах (наприклад, соціології та політології), у центрі вивчення якого знаходиться поведінку. Програму цього напрямку проголосив у 1913 році американський дослідник Джон Уотсон, хоча схожі ідеї формулювалися і раніше. Всупереч поширеній думці, біхевіористи аж ніяк не стверджують, що поведінка людини не залежить від вроджених інстинктів.

Біхевіоризм вивчає безпосередні зв'язки стимулів і реакцій (рефлексів), чим приваблює увагу психологів до вивчення навичок, навчання, досвіду в протилежність ассоціанізму і психоаналізу.

Внутрішній конфлікт – стан, пов'язаний з конфліктом суперечливих установок, потягів, мотивів, цінностей, амбівалентністю почуттів.

Гармонія – категорія, що відображає закономірний характер розвитку дійсності, внутрішню і зовнішню узгодженість, цілісність.

Гештальттерапія (нім. Gestalt ("Gestalt"-в перекладі з німецької - фігура, образ, цілісність, особистість (як роль) те, що "з нічого" стало "чимось") - напрямок психотерапії, основні ідеї і методи якого розробив Ф. Перлз, Лаура Перлз, Пол Гудман. Великий внесок у розвиток методології та теорії гештальттерапії внесли також Ізидор Фром, Ірвін і Маріам Польстер, Джозеф Зінкер, Джон Енрайт, Серж Гингер і др.Одін з п'яти найбільш популярних у Росії методів псіхотерапіі.Основнимі принципами є актуальність (робота в сьогоденні), прагнення до розвитку усвідомленості, і розвиток здатності приймати відповідальність за свою жізнь.Гештальт-терапія в сучасній практиці - підхід побудований на основі філософської феноменології та гештальт-психології (теорії поля).

Депресія (від лат. Depressio - придушення) – афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, когнітивних (пов'язаних зі свідомістю) уявлень і загальною пасивністю поведінки. Суб'єктивно людина в стані депресії відчуває насамперед важкі, болісні емоції і переживання – пригніченість, тугу, відчай. Потяги, мотиви, вольова активність різко знижені.

Діалог (грец. Διάλογος - первісне значення - розмова, бесіда двох і більше осіб) - тип мовної комунікації, що здійснюється на відміну від монологу у вигляді словесного обміну репліками між двома і більше взаємодіючими співрозмовниками. У процесі обговорення може бути з'ясовано згоду або незгоду з обговорюваних питань.

Експресивна терапія (від англ. - Виражає, виразний) - це комплекс різноманітних форм творчого (мистецького) самовираження із застосуванням руху, малювання, живопису, скульптури, музики, листи, вокалізації, імпровізації, - в умовах, що забезпечують підтримку людини з метою стимулювання його особистісного зростання, розвитку і зцілення. Експресивна терапія представляє собою процес самоісследованія допомогою будь-якої художньої форми.

Захисні механізми – це несвідомі дії людини, спрямовані уникнення зовнішніх і внутрішніх небезпек.

Ідеалізація – це психічний процес, завдяки якому іншим людям приписуються невластиві їм досконалі якості, чесноти.

Ідентифікація – уподібнення (як правило, неусвідомлене) себе значимому іншому (наприклад, батьку) як зразку на підставі емоційного зв'язку з ним. За допомогою механізму ідентифікації, починаючи з раннього дитинства, у дитини формуються риси особистості і поведінкові стереотипи, статеворольова ідентичність і ціннісні орієнтації.

Імаготерапія (лат. imago - образ). психотерапевтичний метод тренування хворого у відтворенні певного комплексу характерних образів з лікувальною метою. Метод запропонований у 1966 р. І. Є. Вольперт. Відноситься до групи методів ігрової психотерапії, в більш широкому сенсі - варіант поведінкової психотерапії, в основі якого лежить навчені адекватно реагувати у важких життєвих ситуаціях, розширення комунікативних можливостей, розвиток здатності до відтворення «лікувального» образу, до мобілізації власного життєвого досвіду.

Катарсис (від грец. Κάθαρσις - піднесення, очищення, оздоровлення). У сучасній психології (зокрема, в психоаналізі, психодраму, тілесно-орієнтованої терапії) катарсис розуміють як індивідуальний або груповий процес вивільнення психічної енергії, емоційної розрядки, що сприяє зменшенню або зняття тривоги, конфлікту, фрустрації за допомогою їх вербалізації або тілесної експресії, що ведуть до лікувального ефекту і кращому розумінню себе.

Комплекс – група взаємопов'язаних свідомих і несвідомих ідей і почуттів, які здійснюють динамічний вплив на поведінку.

Комплекс неповноцінності - сукупність психологічних та емоційних відчуттів людини, що виражаються в почутті власної ущербності і ірраціональної вірі в перевагу оточуючих над собою. Комплекс неповноцінності виникає внаслідок різноманітних причин, таких, як: дискримінація, душевні травми, свої власні помилки і невдачі тощо. Комплекс неповноцінності істотно впливає на самопочуття і поведінку людини.

Комплекс переваги – тенденція перебільшувати власну значущість, щоб подолати постійне відчуття неповноцінності.

Музикотерапія - психотерапевтичний метод, заснований на цілющий вплив музики на психологічний стан людини. Розрізняють пасивну та активну форми музикотерапії.

Невроз – це психічний розлад, зумовлений конфліктом між бажаннями людини і неможливістю їх задовольнити у реальному житті.

Особистість – 1) людина як суб'єкт соціальних стосунків і свідомої діяльності; 2) системна якість індивіда, що формується у спільній діяльності та спілкуванні.

Психічне здоров’я – це стан душевного благополуччя, при якому людина може реалізувати свій внутрішній потенціал, долати звичайні життєві стреси, продуктивно працювати, а також здійснювати внесок в життя суспільства (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я). Психічне здоров’я характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів, забезпечує адекватну умовам оточуючої дійсності поведінку, діяльність. До основних критеріїв відносять: відповідність суб’єктивних образів відображуваним об’єктам дійсності; адекватний віку рівень зрілості емоційно-вольової та пізнавальної сфер особистості; адаптивність в мікросоціальних стосунках; здатність до самоволодіння емоціями; розумного планування життєвих цілей та підтримки активності в їх досягненні.

Психіка (від грец. Psychikos - душевний) – системна властивість високоорганізованої матерії, що полягає в активному відображенні суб'єктом об'єктивного світу, в побудові суб'єктом невідчужуваної від нього картини цього світу і саморегуляції на цій основі своєї поведінки і діяльності.

Психоаналіз - група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапії невротичних захворювань. Засновники теорїї психоаналізу є австрійській вчений кінця 19 - початку 20 століття Зіґмунд Фрейд. Психоаналіз називають психодінамічною теорією: він уважає поведінку людини детермінованою складною взаємодією конкуруючіх психічних сил.

Психологія (від грец. Psyche - душа, logos - вчення) – наука про закономірності функціонування і розвитку психіки, як особливої форми життєдіяльності.

Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Самооцінка є важливим регулятором поведінки. Від самооцінки залежать взаємини людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток її особистості. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань людини, тобто ступенем труднощів цілей, які вона ставить перед собою.

Соціалізація  - це процес і результат засвоєння і активного відтворення індивідом соціального досвіду.

Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості). Творчість може розглядатися у двох аспектах: психологічному й філософському. Психологія творчості досліджує процес, психологічний "механізм" протікання акту творчості як суб'єктивного акту індивіда.

Темперамент (від лат. temperamentum – належне співвідношення частин, відповідність) – характеристика індивіда зі сторони його динамічних особливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів. Два компоненти темпераменту – активність і емоційність присутні в більшості класифікацій і теорій темпераменту. Активність поведінки характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості і, навпаки, повільності, інертності, а емоційність – особливості перебігу емоцій, почуттів, настроїв і їх якість: знак (позитивний, негативний) і модальність (радість, горе, страх, сум, гнів тощо).

Вчення І.П. Павлова про вплив центральної нервової системи на динамічні особливості поведінки виділяє три основні властивості нервової системи – силу, врівноваженість, рухливість збудливого і гальмівного процесів – і чотири основних типових їх поєднання у вигляді чотирьох типів вищої нервової діяльності:

1) сильний, урівноважений, рухливий (сангвінік);

2) сильний, урівноважений, інертний (флегматик);

3) сильний, неврівноважений (холерик);

4) слабкий (меланхолік).

Терапія творчим самовираженням - клінічний, не психоаналітично орієнтований терапевтичний метод лікування людей з важкою переживанням своєї неповноцінності, з тривожними і депресивними розладами, розроблений відомим російським психіатром і психотерапевтом М. Є. Бурхливо.

Тривога – емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій. На відміну від страху як реакції на конкретну загрозу тривога є безпредметним страхом. У людини тривога зазвичай пов'язана з очікуванням невдач у соціальній взаємодії і часто буває обумовлена ​​неусвідомленням джерела небезпеки.

Фрустрація – (від лат. Frustratio - обман, марне очікування) – 1) психічний стан, який полягає в особливостях переживань і поведінки, що викликаються об'єктивно непереборними (або суб'єктивно так розуміються) труднощами, виникаючими на шляху до досягнення мети або вирішення завдання, 2) стан краху і пригніченості, викликане переживанням невдачі.